ЗАХІДНИЙ КУКУРУДЗЯНИЙ ЖУК
Серед шкідників посівів кукурудзи цей жук відноситься до групи найбільш небезпечних і шкідливих комах. Західний кукурудзяний жук (ЗКЖ) — це чужорідна комаха, поки відсутня на території Харківської області, проте в західних областях України ЗКЖ вже міцно влаштувався й утворює сталі осередки вже протягом 20 років. Вид включений до переліку регульованих шкідливих організмів та відноситься до карантинних видів, обмежено поширених в Україні.
Ця комаха належить до жуків-листоїдів — численної родини, до якої відноситься ще один знаменитий шкідник — колорадський жук, та багато інших видів. Латинська назва цієї комахи — Diabrotica virgifera — діабротика віргіфера.
Малюнок 1. Самець (ліворуч) і самка (праворуч) західного кукурудзяного жука. Фотографії з сайту «WCRnet» (http://www.mkk.szie.hu/dep/nvtt/wcrnet/photogallery.htm)
Дорослі жуки ЗКЖ мають невеликий розмір. Тіло в середньому 5-6 мм в довжину, блідо-жовте, у самок на надкрилах три поздовжні темно-сині, майже чорні смужки (центральна — посередині, уздовж шва). У самця смужки зливаються, і весь верх крім країв надкрил і їх вершини є темним. Черевце знизу жовтувате, голова, вусики і ноги темні.
Але незважаючи на досить характерний, впізнаваний образ, достовірне визначення цих жуків мають здійснювати фахівці-ентомологи. По-перше, в природі існує велика кількість комах, зовні схожих на ЗКЖ, але вони відрізняються тонкими ознаками, які можна побачити лише в мікроскоп, та маючи певний досвід. Через це існує ризик помилкового визначення цієї комахи, в той час як до зразку потрапили інші, не шкідливі комахи, дещо схожі за зовнішнім виглядом. Вірогідною є і протилежна ситуація — мертві екземпляри можуть змінювати колір, бути деформованими і тоді з першого погляду людина без ентомологічного досвіду навіть не зверне на них уваги.
Тому для достовірного визначення надзвичайно важливим є доставити зразки комах до профільної установи, якою є фітосанітарна лабораторія.
Звідки і коли ЗКЖ прийшов в Україну?
ЗКЖ походить з Центральної Америки, як і його рослина-живитель — кукурудза. У Центральній і Південній Америці кукурудзу пошкоджують ще кілька видів з роду Діабротика, серед яких західний кукурудзяний жук випереджає своїх родичів за шкідливістю. За даними Департаменту сільського господарства США збиток на кукурудзі від ЗКЖ складає близько 1 млрд. доларів.
Шкідник почав поширюватися по США в 40-х роках минулого століття, а в 1992 році його вперше виявили в Європі. на території сучасної Сербії, на полі поблизу міжнародного аеропорту м. Белград. Після цього, скоріш за все, випадкового завезення, ЗКЖ почав поширюватися Європою в усіх напрямках. Уже в 2001 р діабротика проникла і на територію України, ЗКЖ був відмічений у прикордонній смузі Закарпатської області. У 2006 р комах виявили у Львівській, Волинській, Івано-Франківській і Тернопільській областях. Згодом ЗКЖ почав ще далі поширюватись на південь та схід. На даний час ЗКЖ дістався центральних областей України і подекуди просувається далі. За даними Держпродспоживслужби України, західний кукурудзяний жук був виявлений в 15 областях країни. Подальше проникнення діабротика на нові території відбувається як за участю людини (за допомогою транспортних засобів, з різними вантажами), так і в результаті природного розселення жуків.
Спосіб життя ЗКЖ
Дорослий жук харчується маточковими стовпчиками, пилком, незрілими зернами, листям кукурудзи. Також жуки (лише доросла стадія) можуть харчуватися пилком інших рослин (злакових, складноцвітих, бобових і гарбузових).
Самки відкладають яйця (плодючість до 1000 яєць) в верхні шари грунту (на глибину до 35 см), зазвичай поблизу нижньої частини стебла кукурудзи, максимальна щільність яєць в грунті спостерігається до серпня-вересня. Яйця зимують, витримуючи температуру до -10 градусів, і навесні, при прогріванні грунту до + 11 з основної маси яєць відроджуються личинки і відразу починають харчування. Личинка довжиною 10-18 мм, червоподібна, жовтувато-біла, з коричневою головою. Личинки після вилуплення з яєць направляються до коріння кормової рослини — кукурудзи. Вони харчуються в середньому 3-4 тижні і за цей час тричі линяють. Спочатку личинки об’їдають коріння, потім вони харчуються в серцевині кореня і можуть також проникати в стебло. Заляльковуються в грунтових колисочках в поверхневому шарі грунту. Розвиток лялечки завершується за 2-3 дня. Потім з лялечок відроджуються дорослі жуки. Вихід їх розтягнутий, а пік збігається з цвітінням кукурудзи. Через 10-14 днів жуки починають відкладати яйця, і живуть до 3 місяців.
У ЗКЖ розвивається одне покоління на рік. Оптимальна температура розвитку в межах 21-30 градусів.
Малюнок 2. Схема життєвого циклу ЗКЖ Diabrotica virgifera на кукурудзі. 1 — яйце, 2 — личинка, 3 — передлялечка, 4 — лялечка, 5 — імаго (самець і самка). (Цит по: M. Boriani, A. Minnici, 2005. Diabrotica virgifera virgifera LeConte. — RegioneLombardia, Agricoltura, http://kosmais.narod.ru/diabrotica.html).
Шкодочинність ЗКЖ
Дорослі жуки, харчуючись маточковими нитками, можуть порушувати запилення кукурудзи; підгризаючи живі тканини, вони є переносниками збудників грибних, бактеріальних і вірусних захворювань кукурудзи.
Але основній шкоди врожаю завдає пошкодження коренів личинками. На ранніх стадіях заселення відбувається непомітно. Однак при сильному ураженні коренів на більш пізніх стадіях розвитку личинки, рослини вилягають, без зусиль висмикуються з грунту, стебло набуває форми «гусячої шиї». Для руйнування кореневої системи достатньо 25 личинок на рослину. Пошкоджене коріння набуває червонуватого або буруватого забарвлення і зазвичай уражується кореневою гниллю. Внаслідок сильного пошкодження коренів рослина гине.
Малюнок 3. Личинки ЗКЖ на коренях кукурудзи. Фото з сайту Ontario CropIPM
http://www.omafra.gov.on.ca/IPM/english/sweet-corn/insects/corn-rootworm.html
Малюнок 4. Вилягання кукурудзи внаслідок пошкодження коренів личинками кукурудзяного жука Фото з сайту «WCRnet» (http://www.mkk.szie.hu/dep/nvtt/wcrnet/photogallery.htm)
Малюнок 5. Жуки ЗКЖ на початках кукурудзи Фото з сайту «WCRnet» (http://www.mkk.szie.hu/dep/nvtt/wcrnet/photogallery.htm)
Виявлення та облік кукурудзяного жука
Найбільш простими і ефективними методами виявлення є облік дорослих жуків шляхом візуального огляду рослин після їх зацвітання і методика феромонних пасток. При використанні клейових феромонних пасток поріг шкідливості ЗКЖ досягається в тому разі, коли на 1 пастку за добу відловлюється 6 і більше жуків.
Симптоми заселення кукурудзяного поля при низькій чисельності жука виражені погано. Руйнування кореневої системи спочатку непомітно. Про заселення рослин можна судити по його ослабленню і відставанню в рості. В такому випадку, при невеликій чисельності і на ранніх стадіях заселення виявлення кукурудзяного жука можливо лише шляхом проведення розкопок і огляді коренів кукурудзи, де можуть бути виявлені личинки.
Заходи боротьби та профілактики:
- Щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом і за допомогою феромонних пасток. Контроль за ввезенням насіннєвого матеріалу і товарних партій кукурудзи.2. Обов’язкова сівозміна. Не вирощувати кукурудзу більше двох років на одному місці.
Це найефективніший захід боротьби та профілактики його поширення. Якщо на полі за кукурудзою вирощується інша культура, більшість личинок гине від голоду і нечисленні личинки, що вижили, не здатні завдати шкоди посівам кукурудзи. Інших культур, крім кукурудзи вони не пошкоджують.3. Скошування кукурудзи на силос і глибока оранка — як фітосанітарні заходи при виявленні нових вогнищ.4. Заміна пізніх посівів ранніми, кращі терміни — до початку червня.5. Використання рослин-принад і стійких сортів, що характеризуються високою регенераційною здатністю коренів і глибшим їх заляганням.
6. Обробка рослин пестицидами проти жуків.
7. Внесення пестицидів в грунт проти личинок.
В Україні хімічні обробки проводять препаратами відповідно до «Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Тож чи зявиться цей шкідник в Харківській області? Це залежить від багатьох факторів — від заходів щодо запобігання його поширення до фізичних умов існування. Найважливішими умовами його природного поширення є наявність рослини-живителя та кліматичні умови, насамперед температури взимку. Під час зимовки ЗКЖ витримує температурі до -10 градусів, тож фактором, що лімітує його поширення можуть бути холодні зими. Також вкрай важливим є виявлення та ліквідація нових осередків, сівозміна, запобігання монокультури кукурузди протягом кількох років та інші заходи. Спільні зусилля карантинної служби та аграріїв сприятимуть більш ефективному контролю та запобіганню подальшого поширення ЗКЖ.
В. В. Терехова, головний фахівець Харківської фітолабораторії