Наукова назва
- Diaspidiotus perniciosus (Comstock) Cockerell, 1899; Danzig, 1993
Синоніми
- Aonidia fusca Maskell, 1895
- Aonidiella fusca (Maskell) Berlese & Leonardi, 1898
- Aonidiella perniciosa (Comstock) Balachowsky & Mesnil, 1935
- Aspidiotus (Comstockaspis) perniciosus (Comstock) Borschenius, 1935
- Aspidiotus (Diaspidiotus) andromelas Cockerell, 1897
- Aspidiotus (Diaspidiotus) perniciosus (Comstock) Brain, 1918
- Aspidiotus (Hemiberlesiana) perniciosus (Comstock) Thiem & Gerneck, 1934
- Aspidiotus (Quadraspidiotus) perniciosus (Comstock) Merril, 1953
- Aspidiotus albopunctatus Cockerell, 1896
- Aspidiotus fuscus (Maskell) Ferris, 1941
- Aspidiotus perniciosus Comstock, 1881
- Comstockaspis perniciosa (Comstock) MacGillivray, 1921
- Hemiberlesia perniciosa (Comstock) Lindinger, 1957
- Quadraspidiotus (Aspidiotus) perniciosus (Comstock) Rahman & Ansari, 1941
- Quadraspidiotus perniciosus (Comstock) Ferris, 1938
EPPO code
- QUADPE ( A2 )
Карантинний статус в Україні: Регульований шкідливий некарантинний організм
Наявність в Харківській області: 16 га в Ізюмському районі
Систематичне положення
- тип Arthropoda
- Клас Insecta
- Ряд Hemiptera
- родина Diaspididae
- рід Diaspidiotus
- вид D. perniciosus
Рослини-господарі: Головні — яблуня, персик, груша, слива, малина, ожина. Пошкоджує абрикос, вишню, черешню, мигдаль, глід, айву, троянди, бузок, липу, акацію, вербу, тополі, хміль, горіх волоський, кизил . Всього близько 270 видів рослин із 84 родин.
Географічне розповсюдження: Батьківщиною каліфорнійської щитівки вважають Східну Азію та Далекий Схід. У 1870-х роках шкідник потрапив в Каліфорнію і згодом дістав Європи.
Європа: Австрія, Албанія, Болгарія, Греція, Іспанія, Італія, Молдова, Німеччина, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія.
Азія: Азербайджан, Афганістан, Грузія, Індія, Ірак, Іран, Казахстан, Китай, Корея (Північна і Південна), Непал, Пакистан, Таджикистан, Туреччина, Узбекистан, Японія.
Африка: Алжир, Зімбабве, Марокко, ПАР Туніс.
Північна Америка: Канада, Мексика, США.
Центральна Америка і країни Карибського басейну: Куба.
Південна Америка: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі.
Австралія і Океанія: Австралія, Нова Зеландія.
Розселення каліфорнійської щитівки відбувається із садивним матеріалом рослин-живителів. «Бродяжки» можуть переповзати з дерева на дерево через гілки, крона яких змикається; можуть переноситись на одязі і взутті людей, а також зі знаряддями праці.
Шкодочинність: Шкідник дуже пристосований до коливань умов зовнішнього середовища — його розвиток не припиняється в діапазоні температур від –50 до + 45 0С і вологості повітря від 30 до 90 %. Щитівка пошкоджує всі наземні органи рослин. У яблуні пошкоджені ділянки кори біля місця уколу шкідника відокремлюються від тканини, пробкуються, що призводить до передчасного старіння кори та її розтріскування. За надмірного розмноження і живлення щитівок на плодах утворюються тріщини, вони набувають химерного вигляду з численними плямами та втрачають смакові якості, загнивають. Заражені плоди погано зберігаються, зменшується їхня цукристість та зростає кислотність, збільшується кількість падалиці. Знижується або повністю втрачається урожай. Маса окремих плодів може зменшуватися з 102 до 14 г. Наслідком кількарічного заселення щитівкою дерев є їхній пригнічений вигляд, викривлення пагонів, розтріскування кори, значне зниження урожаю, засихання гілок, суховерхівковість.
Морфологія: Щитки самок круглі, до 2 мм у діаметрі, коричнево-сірого кольору; у центрі щитка розміщені дві личинкові шкірки жовтого кольору. Самка, що знаходиться під щитком, завдовжки 1,3 мм, кругла, лимонно-жовта, з розвиненим колючо-сисним апаратом. Щиток самця видовжено-овальний, завдовжки до 1 мм. Дорослий самець розміром до 0,8–0,9 мм, світло-оранжевого кольору з поперечною смугою на грудях, з добре розвиненими вусиками, ногами й парою крил; ротовий апарат редукований. Личинки першого віку («бродяжки») світло-жовті, видовжено-овальні, завдовжки 0,25 мм. Личинка другого віку — 0,42 мм, за формою тіла та забарвленням подібна до самок, вкрита щитком діаметром близько 0,42 мм.
Біологія: Зимують личинки першого й другого віків під щитками на корі стовбурів і гілок. Навесні, з початком руху соку, личинки пробуджуються і починають живитися. Через 20 –22 доби після двох линянь (кінець квітня – початок травня) перетворюються на дорослих самок. У середині травня вилітають самці. Їх чисельність невелика і становить від 2 до 9 % популяції. Упродовж 40–60 діб самка відроджує 80–100 личинок—бродяжок, які розповзаються і присмоктуються до скелетних частин дерев, листків і плодів. Після присмоктування втрачають рухливість і вкриваються зверху восковими нитками, з переплетень яких утворюється білий щиток, який через 3–4 доби темнішає. Через 7–8 діб після утворення сірого щитка личинка линяє вперше, через 10–12 діб — вдруге і личинка перетворюється на дорослу самку другого покоління.
До першого линяння личинка самця розвивається так само, як і личинка самки. В подальшому розвиток відбувається з ускладненим перетворенням. Вийшовши з під щитка, самець не живиться і після спарювання гине. На початку серпня з’являються бродяжки другої генерації й діапаузуючі личинки, які йдуть на зимівлю. За кліматичних умов західної України каліфорнійська щитівка утворює 2 генерації, у деякі роки, а також на півдні України, може бути 3-я, неповна генерація.
Симптоми пошкодження: Каліфорнійська щитівка висмоктує сік із стовбурів, гілок, листків і плодів. На пошкоджених ділянках розтріскується кора, викривлюються пагони, деформується і обпадає листя, на плодах у місцях смоктання утворюються червоні плями. У разі значних пошкоджень дерева слабшають і поступово засихають.
Вороги: Чисельність каліфорнійської щитівки знижує сонечко Chilocorus renipustulatus Serb., заражають їздці з родини хальцид — Aphytis proclia Walk., A. mytilaspidis Le Baron, Anabrolepis zetterstedti Walk., Pteroptrix dimidiata Westw., Archenomus longicornis Nikolskaya, Prospaltella fasciata Malenotti, P. perniciosi Tower та ін.
Заходи захисту. Дотримання карантинних заходів, які перешкоджають поширенню шкідника. Очищення стовбурів, скелетних гілок від відмерлої кори, вирізання сухих і пошкоджених гілок, а також кореневої порості, та спалювання їх. При перевищенні економічного порогу шкодочинності: в осередках 2–3 балів зараження (0,5 личинки на 1 м гілки до розпускання бруньок і 2–3 % заселення плодів) рано навесні по сплячих бруньках за середньодобової температури повітря не нижче 4 °С — обприскування-промивання дерев овіцидами; у період відродження личинок бродяжок — обробка інсектицидами.
