Домен:	Еукаріоти(Eukaryota)
Царство:	Зелені рослини(Viridiplantae)
Відділ:	Streptophyta
Надклас:	Покритонасінні(Magnoliophyta)
Клас:	Однодольні(Liliopsida)
Підклас:	Commelinids
Порядок:	Тонконогоцвіті(Poales)
Родина:	Тонконогові(Poaceae)
Підродина:	Panicoideae
Триба:	Paniceae
Рід:	Ценхрус (Cenchrus)
Вид:	Ценхрус якірцевий

В Харківській області введено особливий карантинний режим у Зачепилівському районі на площі 3 га.

Морфологічно-біологічні особливості: однорічна рослина. Стебла товсті, плоскі, прямі, добре облистнені і розгалужені. Рослина висотою 20 – 60 см. Суцвіття – колосоподібна волоть, що складається з 8 – 15 колосків буруватого або жовтувато-зеленого кольору, вкритих гострими шипами. Колоски вузькі, оточені колючою обгорткою із щетинок, що зростаються біля основи. Плід — зернівка. Зернівка має чорно — бурий або зелено – жовтий колір, схожа на насінини суданської трави, але менша за розміром, вкрита колосковою лускою й оточена гострими шипами, завдяки яким прикріплюється до шерсті тварин та одягу людей. Сходи ценхрусу з’являються наприкінці квітня-на початку червня. Цвіте у червні-вересні. Насіння достигає у серпні-вересні. Одна рослина утворює близько 2000 насінин.

Культури та угіддя, що засмічує:

Засмічує майже всі польові культури, особливо просапні, а також сади, виноградники й пасовища. Часто зустрічається на узбіччях доріг, по берегах ставків, на пустирях і інших не культивованих землях. Колючі плоди ценхрусу легко причіплюються до гуми, тканин та іншим м’яких матеріалів, вовни й шкіри тварин, і це збільшує швидкість поширення бур’яну.

Шкодочинність:

Шкодочинність ценхрусу якірцевого обумовлена зниженням урожайності сільськогосподарських культур, погіршенням продуктивності пасовищ, негативним впливом на здоров’я людей і тварин. засміченням вовни овець. Значна шкідливість ценхрусу пояснюється високою конкуренцією бур’яну за використання елементів харчування й вологи. До фази виходу в трубку рослини ценхрусу мають м’які листки. які добре поїдаються тваринами. Однак пізніше, коли утворяться колючки, бур’ян стає для тварин небезпечним. Колючі колоски, потрапляючи разом із кормом у порожнину рота тварин, викликають у них пухлини й виразки, псують якість вовни овець. Бур’ян дуже неприємний і для людей. Колючки можуть поранити шкіру ніг і рук людей особливо під час збирання овочевих і баштанних культур.

Шляхи поширення:

Один з головних шляхів поширення Cеnchrus Lоngispinus це за допомогою колючих колосків. Легко чіпляючись до тварин та одягу людей, коліс автомашин, насіння бур’яну розноситься на далекі відстані від материнської рослини. Крім того, після дозрівання колоски опадають на землю і легко перекочуються вітром. Вони також довго тримаються на поверхні води й навесні з талими водами переміщаються на нові місця. Насіння Cеnchrus Lоngispinus може бути занесене в регіони, вільні від цього бур’яну з вітчизняним і імпортним насінним, продовольчим зерном, з вовною, із сіном, соломою, у тому числі і підстилкою у вантажних автомашинах, що перевозять плоди кавунів, дині та інші матеріали.

Фітосанітарні заходи:

Для попередження завезення Cеnchrus Lоngispinus необхідно проводити ретельний огляд вантажів і матеріалів, а також транспортних засобів. Забороняється завезення в Україну насіння сільськогосподарських культур, що засмічене бур’яном. Умови використання засміченої продовольчої, фуражної й технічної продукції, а також вовни визначаються в кожному випадку окремо. Для своєчасного виявлення вогнищ бур’яну необхідне систематичне проведення обстежень земельних угідь.

При проведенні обстежень варто мати на увазі, що сходи й молоді рослини ценхрусу схожі на сходи мишію зеленого і плоскухи звичайної.

Крім того, відрізнити ценхрус від інших злаків до фази колосіння можна, якщо викопати рослину разом із корінням, до якого буде прикріплений колючий колосок бур’яну. Якщо бур’ян виявлений на значній площі в посівах культур, то, крім загальних карантинних, здійснюють комплекс агротехнічних і хімічних заходів, що передбачає правильне чергування культур у сівозміні, своєчасну й ретельну обробку грунту, оптимальні строки і якість сівби, своєчасний догляд за посівами. При розміщенні культур у сівозміні на засмічених ценхрусом землях необхідно мати на увазі наступне. Озимі злакові культури при оптимальній густоті стояння й багаторічні пригнічують, сприяють очищенню ґрунту від насіння, особливо при повторних посівах; посіви просапних культур (кукурудза, сорго, соняшник, кавуни та ін.), овочеві культури є основними потенційними джерелами повторного засмічення ценхрусом і тому вимагають особливо ретельного й своєчасного догляду. Лущення або оранку стерні необхідно проводити відразу після збирання врожаю, щоб не допустити плодоношення ценхрусу. Засмічені землі варто відвести під пар і провести на них 3-4 культивації протягом вегетації. Скошування малоефективне в боротьбі із ценхрусом.