Наукова назва Hyphantria cunea (Drury, 1773)

Синоніми

Phalaena cunea Drury, 1773

Систематичне положення

• Тип Arthropoda

• Клас Insecta
• Ряд Lepidoptera

• Родина Erebidae

• Рід Hyphantria

• Вид H. cunea

EPPO code

HYPHCU (А-2)

Карантинний статус в Україні: обмежено поширений карантинний організм (А-2)

Наявність в Харківській області: 2406 га в 22 районах області

Рослини-живителі, шкодочинність: Американський білий метелик — поліфаг, пошкоджує понад 300 видів плодових, декоративних, лісових та інших культур. Основними живителями шкідника є яблуня, шовковиця, черешня, слива, вишня, виноград, груша, горіх волоський, клен ясенелистий, клен гостролистий, айлант найвищий, хміль. Другорядними рослинами-живителями можуть бути будь-які види родів: клен (Acer), яблуня (Malus), шовковиця (Morus), слива (Prunus), груша (Pyrus). Н. cunea надзвичайно шкодочинний вид. Гусениці шкідника повністю об’їдають листя на деревах, обплітаючи гілки павутиною. Така дефоліація насаджень призводить до порушення процесів обміну у рослинах та їхнього ослаблення, у підсумку чого знижується врожайність та захисна, декоративна, естетична функція насаджень, погіршуються умови існування фауни.

Окремі рослини ослаблюються та гинуть, особливо при багаторазовому пошкодженні.

Географічне поширення: Батьківщиною американського білого метелика є Північна Америка. У 1939–1940 pp. шкідника випадково завезли з вантажем з Північної Америки до Європи (в Угорщину). В Україні Н. cunea вперше виявлено у 1952 році в Закарпатській області. Аз 1966 року відбулося поступове розповсюдження його в інші області країни. На даний час шкідник широко розповсюджений в Європі, Азії та Північній Америці.

Європа: Австрія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Італія, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія.

Азія: Китай, Корея (Північна і Південна), Туреччина, Японія.

Північна Америка: Канада, Мексика, США.

Біологія:

В Європі, в тому числі і на Україні Н. cunea розвивається в двох генераціях на рік. Зимують лялечки в прихованих місцях. Вихід метеликів з лялечок, зазвичай, відбувається в вечірні години. Масовий літ спостерігається вранці. Літ припиняється за зниження температури до 13°С. Період льоту триває 20–30 днів, масовий літ — 11–14 днів. Самки живуть навесні 2–11 діб, влітку в середньому 6 діб. Самці живуть 1–4 доби. Метелики не живляться. Літ генерації, яка перезимувала, відбувається в травні, літньої — в кінці липня – на початку серпня. Через 1–2 години після спарювання самка на нижній бік листків відкладає яйця. Плодючість самки 200–2000 яєць, в середньому — 450. Оптимальні умови для розвитку яєць: температура 23–24°С і відносна вологість повітря 75%. За зниження вологості до 30–50% ембріони та щойно відроджені гусениці гинуть. За температури нижче 12°С тепла припиняється вихід гусениць з яєць. Через 1–2 години після відродження гусениця починає живитись і будувати гніздо. В кінці 5-го віку гусениці залишають гніздо і розповзаються по всьому дереву. Кількість віків залежить від умов існування і коливається від 6 до 8 (за деякими даними до 11). За температури 19°С фаза гусениці триває 38 днів, за 23°С — 28 днів. Перед залялькуванням гусениці активно пересуваються в пошуках укриття.

Зимує діапазуюча лялечка в пухкому сірому коконі з волосків гусениці в тріщинах під корою дерев, в сухому листі, рослинних рештках, тріщинах будівель, парканів, у ґрунті. Основна частина лялечок в ґрунті знаходиться на глибині 3–5 см, окремі особини заглиблюються на 15 см. Деякі гусениці літньої генерації заляльковуються на листі в кроні дерев.Частина лялечок (до 10–15%) має тривалу діапаузу і вихід метеликів з них відбувається через рік. Значна частина лялечок гине в осінньо-зимовий період в результаті впливу зовнішніх умов, паразитів, хвороб і хижаків.

Морфологія:

Імаго: має розмах крил 20–36 мм при довжині тіла 9–15 мм. Крила чисто білі або білі з темно-коричневими плямами. Метелика слід відрізняти від золотогуза (Euproctis chrysorrhoea L.) у якого кінчик черевця вкритий золотистими волосками, і вербової хвилівки (Leucoma salicis L.), яка майже вдвічі більша (розмах крил 35–55 мм) і має гребінчасті вусики, тоді як у американського білого метелика вони у самця дворядно-гребінчасті, у самки — дворядно-пильчасті.

Яйце: кулеподібне з плоскою основою, розміром 0,5–0,6 мм.

Гусениця: 1-го віку світло-жовта, завдовжки 1–1,5 мм, доросла — 30–40 мм. Тіло гусениці старшого віку густо вкрите щетинками і волосками, на спинній частині є два ряди чорних бородавок і три ряди оранжево-жовтих бородавок з боків.

Лялечка: видовжено-яйцеподібної форми, завдовжки 10–15 мм. Шви між члениками черевця обмежені характерними рядами грубих крапкоподібних ямок. Кремасгер злегка роздвоєний, на ньому 15 цвяхоподібних відростків.

Ознаки пошкодження:

Основна ознака пошкодження Н. сunea — наявність на деревах павутинних гнізд. Гусениці 1–2 віків утворюють гніздо з декількох листочків, які обплетені павутиною. В кінці 5-го віку гусениць гніздо може досягати розміру 1–1,5 м. Також на присутність шкідника може вказувати грубо об’їдене листя.

Способи поширення:

Поширюється Н. сипеа транспортними засобами, при перевезенні сільськогосподарської

продукції та промислових вантажів. В останньому випадку шкідника часто виявляють в пакувальному матеріалі. В пошуках статевого партнера і місця для відкладання яєць самка може летіти в середньому на відстань до 250 м.

Фітосанітарні заходи:

Для попередження занесення американського білого метелика слід проводити детальний огляд імпортних та вітчизняних вантажів, пакувального матеріалу, транспортних засобів, які надходять з карантинних зон, регулярно обстежувати багаторічні насадження. Вивіз плодів і садивного матеріалу із заражених господарств, населених пунктів проводити за узгодженням з карантинною інспекцією.