Наукова назва Phthorimaea operculella (Zeller, 1873)

      Синоніми

• Gelechia operculella ZELLER, 1873

• Gelechia terrella WALKER, 1864
• Bryotropha solanella BOISDUVAL, 1874
• Gelechia tabacella RAGONOT, 1879
• Gelechia sedata BUTLER, 1880
• Gelechia piscipellis HOWARD, 1897
• Phthorimaea argentinae POVOLNÝ, 1989

EPPO code

• PHTOOP ( А-2 )

Систематичне положення

• Тип Arthropoda

• Клас Insecta

• Ряд Lepidoptera

• Родина Gelechiidae

• Рід Phthorimaea

• Вид P. operculella

Карантинний статус в Україні: обмежено поширений карантинний організм (А-2)

Наявність в Харківській області: 5,6 га в Харківському районі

Географічне поширення: Походить P. operculella з Південної Америки. На даний час шкідник широко розповсюдився по всіх континентах.

Європа: Албанія, Греція, Іспанія, Італія, Кіпр, Мальта, Португалія, Росія, Сербія, Україна, Франція, Хорватія, Чорногорія.

Азія: Бангладеш, В’єтнам, Грузія, Ємен, Йорданія, Індія, Індонезія, Ізраїль, Ірак, Китай, Ліван, М’янма, Непал, Пакистан, Сирія, Таїланд, Туреччина, Філіппіни, Шрі-Ланка, Японія.

Африка: Алжир, Бурунді, Заїр, Замбія, Зімбабве, Ефіопія, Єгипет, Конго, Кенія, Лівія, Мадагаскар, Малаві, Мавританія, Марокко, ПАВ Реюньйон, Руанда о. Святої Олени, Туніс. Північна Америка: Мексика, США.

Центральна Америка і країни Карибського басейну: Антигуа і Барбуда, Бермудські о-ви, о. Гаїті, Домініканська Республіка, Карибські о-ви, Куба, Пуерто-Рико, Сент-Вінсент і Гренадини, Ямайка.

Південна Америка: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі.

Австралія і Океанія: Австралія, Гуам, Нова Зеландія, Нова Каледонія, Фіджі, Французька Полінезія.

 

Рослини-живителі, шкодочинність: картопля, томат, баклажан. Може оселятись на інших рослинах з родини пасльонові (Solanaceae): тютюну та перці стручковому. Найбільше міль ушкоджує картоплю.

Бульби, які були пошкоджені гусеницями, погано зберігаються, сильніше уражуються хворобами, втрачають товарний вигляд і якість. При пошкодженні листя тютюну, його неможливо використовувати для виготовлення сигар. Плоди томатів зазнають незначного пошкодження, але за відсутності звичайної для гусениць кормової рослини, зазвичай, при перших заморозках, вони можуть бути досить сильно ушкодженими. В субтропічних регіонах Австралії, Алжиру, Нової Зеландії в окремі роки P. operculella пошкоджує до 80% бульб картоплі, в США (в умовах штату Каліфорнія) — до 25%. В Індії та Японії шкідник знищує до 60–70% врожаю тютюну в полі і картоплі в сховищах. На Україні картопляна міль є, в основному, шкідником картоплі при зберіганні. За високої щільності шкідника врожай ранньої картоплі, який тимчасово зберігається в полі або під накриттям, може бути повністю знищеним за 2–3 тижні.

 

Біологія: Масовий літ відбувається відразу після заходу сонця або вранці перед сходом сонця. Терміни льоту метеликів P. operculella змінюються в залежності від погодних умов та пори року. Порогова температура активності імаго складає 8°С. Восени метелики активні вдень. Самки починають летіти на 1–2 дні раніше ніж самці. Тривалість життя та плодючість імаго залежать від погодних умов та додаткового живлення. Середня тривалість життя імаго становить 10–12 днів, при можливості додаткового живлення тривалість життя збільшується вдвічі. В середньому одна самка відкладає 62–110, максимально — 400 яєць. В польових умовах самки відкладають яйця на ґрунт біля кормових рослин, на бульби, на нижній

бік листя, іноді на черешки і стебла. Яйця картопляної молі мають досить високу стійкість до низьких температур. При зберіганні картоплі 6–18 днів за температури 6–8°С кількість гусениць, які відродились з яєць зменшується на 1,7–2,6%; через 30 днів кількість мертвих яєць збільшується до 16,3%, а через 42 дні — 53,5%. За температури 15–26°С ембріональний розвиток триває від 4 до 8 днів. В промислових холодильниках з температурним режимом 3–5°С тепла, в період зберігання картоплі (4–5 місяців) всі фази розвитку шкідника гинуть. Після відродження гусениця деякий час залишається нерухомою (20–30 хв), після чого обирає місце, через яке можна потрапити в рослину. В такому місці вона сплітає невелике укриття, прогризає покривну тканину і приступає до живлення. Тривалість розвитку гусениці залежить від температури. За 17–4°С вона складає 13–14, за 22–27°С — 11 днів. На півдні України картопляна міль у природних умовах розвивається в п’ятьох поколіннях, що накладаються одне на одне, тому імаго спостерігаються майже безперервно, з травня по листопад, за найвищої чисельності у вересні–жовтні. Залялькування відбувається в поверхневому шарі ґрунту, під бульбами або на рослині при основі черешків листків, а також в різних щілинах, на мішковині або в тарних ящиках. Кокон, зазвичай, прикритий частинками ґрунту, які прилипли до нього, залишками корму і екскрементами.

Для виявлення вогнищ картопляної молі проводять контрольні обстеження за допомогою феромонних пасток. Пастки розташовують по краях поля через кожні 100 м вздовж дороги (1 пастка на 5 га). Вони укріплюються на дерев’яних кілках на висоті 40–50 см. Виявлених метеликів слід відправити на ентомологічну експертизу в фітолабораторію.

Морфологія:

Імаго: невеликий метелик, розмах крил 12–16 мм. Передні крила коричнювато-сірі з чорнуватим внутрішнім краєм, помітні жовті лусочки і темно-коричневі штрихи без смуг. Торочки світло-сірі с темним нальотом на внутрішньому боці. Задні крила світло-сірі, однотонні. На передньому краї заднього крила самця є китиця (френулум) з довгих волосків. Торочки сірого кольору, їхня довжина перевищує ширину крила. Виїмка верхівкової частини заднього крила добре помітна після видалення торочок. За малюнком складених передніх крил можна встановити стать комахи. У самки три невеликих плями, розміщених

ближче до основи заднього краю крил і темна смуга, яка їх з’єднує в складеному положенні, останні утворюють загальну крупну пляму. У самця невеликі плями чітко відокремлені. Крім цього, у самця від боків передостаннього сегмента черевця відходять густі довгі волосяні китиці. Останній членик черевця самки видовжений, яйцеклад злегка виступає вперед. Вусики щетинкоподібні, багаточленикові, чорні, світліші з нижнього боку.

Остаточне визначення метелика проводиться спеціалістами лабораторій за будовою статевого апарату.

Яйце: овальне, розміром 0,45–0,55×0,8 мм. Щойно відкладені яйця білувато-перламутрові. З розвитком зародку яйце темнішає. Перед відродженням гусениці вона стає помітною крізь оболонку яйця.

Гусениця: линяє тричі, має чотири віки, які добре відрізняються за шириною головної капсули. Довжина гусениці коливається в межах 10–13 мм. Забарвлення її варіює від бруднувато-кремового, рожево-білого до зеленуватого. Голова темно-коричнева. Передньогрудний щит чорнуватий, щитки при основі щетинок маленькі, темно-сірі, добре помітні. Грудні ноги чорнуваті, анальні ноги з боків жовті.

Лялечка: коричнева, завдовжки 5,5–6,5 мм, знаходиться в коконі сірувато-сріблястого кольору, завдовжки до 10 мм. Кремастер невеликий, кінець черевця з щетинками.

Ознаки пошкодження: Гусениці, які проникають в листки, виїдають паренхімну тканину, при цьому епідерміс залишається неушкодженим. В результаті утворюються «міни», за якими можна швидко виявити місце знаходження P. operculella. Гусениці молодших віків часто роблять ходи в центральній жилці листка. В бульби гусениці вгризаються через вічка, в які самки, зазвичай, відкладають яйця. Характерною ознакою пошкодження бульб картоплі є екскременти гусениць молі на поверхні бульб. Ходи гусениць знаходяться під шкіркою і всередині бульби. Згодом стара частина ходів заповнюється екскрементами; стінки ходів вкриваються шкіркою і при розкритті легко відділяються від здорової частини бульби. Плоди томатів і баклажанів, які мають гладеньку поверхню пошкоджуються гусеницями біля плодоніжки або в місці прикріплення квітки. При розрізі ушкоджених плодів можна виявити гусениць різних віків та їхні ходи заповнені екскрементами.

Способи поширення: У фазах яйця, гусениці і лялечки картопляна міль може розповсюджуватись з насіннєвою та продовольчою картоплею. Основним способом поширення шкідника є перевезення і висаджування заселених бульб.

Заходи захисту:Запобігання завезенню й поширенню шкідника у нові райони, дотримання карантинних правил. Фумігація бульб картоплі перед висаджуванням. Знищення пасльонових бур’янів, підгортання кущів, що не допускає оголення бульб, збирання врожаю до засихання бадилля та негайне вивезення з поля, знищення рослинних решток і глибока оранка ґрунту; за можливості — відмова від літнього садіння картоплі. У разі виявлення льоту метеликів та ушкодження рослин — обприскування інсектицидами.