Повитиця польова

 

Царство: Plantae
Відділ: Magnoliophyta
Клас: Magnoliopsida
Ряд: Solanales
Родина: Convolvulaceae
Рід: Cuscuta
L.

Вид:

Cuscuta сampestris Yunck., Cuscuta monogyna Vahl.

Повитиця польова

В Харківській області по повитиці польовій введено особливий карантинний режим у 27 районах, та 6 містах. Найбільша площа зараження цим бур`яном спостерігається у Куп`янському районі.

Вперше виявлено на території області повитицю одностовпчикову в приватному секторі Кегичівського району на площі 2,9 га.

За товщиною стебла повитиці розділяються на дві основні групи, які легко розрізняються між собою: тонкостеблі – з товщиною стебла від 0,5 до 1 мм товстостеблі – стебла шнуроподібні, товщиною від 2 до 4 мм.

Повитиця польова відноситься до першої групи, повитиця одностовпчикова – до другої групи.

Морфологічно-біологічні особливості: це рослини-паразити, вони не мають ні коренів, ні листків і представляють собою нитко- або шнуроподібне стебло, що сильно в’ється. При цвітінні стебло густо вкрите квітами, які зібрані у суцвіття-китиці або ж у щільні головки. Плід – коробочка, в якій утворюється від 1 до 4 насінин. Насіння округлої або неправильної форми з двома плоскими сторонами. Поверхня шершава, під лупою вона нагадує дрібний нажданий папір. Насінєвий зародок являє собою спірально скручену нитку, він не є диференційований на корінець і пагін. При проростанні насіння зародок випрямляється, закріплюється в грунті за допомогою кореневих волосків, а інший кінець зародка виходить на поверхню грунту у пошуках рослини-господаря і коли знаходить, то втрачає зв’язок з грунтом і переходить на повністю паразитичний спосіб життя. Рослини не здатні абсорбувати воду і поживні речовини з грунту та синтезувати їх, вони живуть за рахунок рослини-господаря, тобто є абсолютними паразитами. Стебла повитиці обплітають рослину, присмоктуються до неї за допомогою спеціальних виростів – гаусторій. Розмножуються насінням та частинами стебел. Повитиці паразитують в основному на трав’янистих рослинах з класу дводольних. Однодольні, особливо хлібні злаки, відносно стійкі до повитиць.

Культури на яких паразитує:

В Харківській області повитиця польова паразитує на польових культурах: вика, люцерна, льон, буряк, морква, цибуля, картопля та інші. Крім культурних рослин уражує численні види дикоростучої й бур’янистої рослинності, усього більше 200 видів.

С. топоgупа уражує головним чином, дерева й чагарники: культурні, декоративні і лісові, із трав’янистих рослин — соняшник, полин, кропиву, деякі зонтичні.

Основним для повитиць джерелом розповсюдження є засмічене насіння сільськогосподарських культур а також засмічене сіно, гній. Обривки стебел можуть потрапляти на поля з ураженою розсадою. Повитиця може розповсюджуватись сільськогосподарськими машинами, тарою, транспортними засобами. Тварини і птиці можуть розносити повитицю на значні відстані. Коробочки з насінням повитиці можуть розсіюватись вітром і розноситись водою. Джерелом засмічення сільськогосподарських культур є також неперепрілий гній.

Очистка посівів від повитиць вимагає застосування комплексу заходів: організаційних, попереджувальних, механічних, агротехнічних, хімічних, карантинних. Боротьбу із засміченістю полів необхідно проводити планомірно, систематично і системно, вона повинна ґрунтуватись на знанні біологічних особливостей цих рослин. Заходи захисту мають бути направлені на недопущення занесення насіння бур’яну на поля, попередження утворення рослиною насіння, виснаження запасів її насіння в ґрунті.

Своєчасне і якісне виконання агротехнічних заходів з догляду за рослинами з врахуванням правильного розміщення сільськогосподарських культур в сівозмінах, застосування раціональної системи добрив і обробітку ґрунту, дотримання строків посіву і густоти рослин, своєчасне і якісне збирання врожаю не завжди забезпечують захист рослин с-г культур від повитиць. Тому для забезпечення ефективної боротьби з повитицею необхідно застосовувати ще й хімічні заходи — гербіциди. Гербіциди забезпечують очищення полів від бур’янів у кращі агротехнічні строки.